Платники податків мають ряд прав, а саме:

1. Право на інформацію і допомогу. Платники податків мають право на отримання інформації щодо функціонування податкової системи і методів їх оподаткування. Крім того, вони мають право на інформацію щодо їх прав та законних інтересів, а також право на апеляцію.

2. Право на апеляцію. Право на оскарження рішення податкових органів мають усі платники податків, воно розповсюджується майже на всі рішення податкової служби у сфері застосування або інтерпретації законів чи адміністративних рішень за умови, що вони безпосередньо стосуються платників податків.

3. Право платити не більше, ніж встановлена законодавством сума податків. Платники податків не повинні платити більший податок, ніж цього вимагає податкове законодавство, а також мають право на допомогу податкової служби із зазначених питань, у тому числі і щодо забезпечення права на податкові пільги.

4. Право на впевненість. Платники податків також мають право на високий ступінь упевненості щодо податкових наслідків своїх дій. Звичайно, забезпечення повної впевненості не завжди є можливим. Наприклад, платники податків не завжди можуть знати правила, що залежать від конкретних фактів і обставин.

Іншим аспектом упевненості у результатах є той факт, що законодавство і зміни адміністративної інтерпретації податкових законів не повинні мати зворотної сили.

Платники податків повинні мати можливість знати про податкові наслідки щодо своїх дій до їх здійснення, а подальші зміни податкових законів не вплинуть негативно на податковий режим операцій, які вони здійснювали до прийняття тих чи інших змін.

5. Право на приватне життя. Усі платники податків мають право розраховувати на те, що податкові органи не будуть без потреби втручатися у їх приватне життя. На практиці це означає необхідність у тому, щоб утримуватися від безпідставних обшуків у їхніх домівках і захисту щодо інформації, яка стосується визначення правильної суми податків.

6. Право на конфіденційність і таємність означає, що інформація про справи платника, яка є у податковій службі, є конфіденційною і буде використана винятково з метою, визначеною податковим законодавством. Податкове законодавство передбачає суворе покарання працівників податкової служби, які зловживають конфіденційною інформацією, а правила конфіденційності для податкової служби набагато суворіші, ніж для інших урядових організацій.

Серед правових гарантій, притаманних податковим правовідносинам, можна окремо виокремити конституційно-правові, які безпосередньо закріплені нормами Основного Закону держави.

До конституційно-правових гарантій платників податків належать:

— право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України);

— право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної шкоди, якої завдано незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених органів і осіб;

<br.

— право знати свої права і обов’язки. У цьому контексті Конституція України закріплює положення, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права і обов’язки громадян, але не доведені до відома населення у порядку, встановленого законом, є недійсними (ст. 57);

— гарантується недопустимість зворотної дії закону (ніхто не може відповідати за діяльність, яка на час її вчинення не визначалася законом як правопорушення) (ст. 58);

— право на правову допомогу, яка означає, зокрема, що кожний вільний у виборі захисту своїх прав (ст. 59);

— принцип можливості невиконання очевидно злочинного розпорядження чи наказу (ст. 60).

Зазначені гарантії є основними й основоположними у забезпеченні реалізації та захисту прав та законних інтересів платників податків. На їх основі норми законодавства України, зокрема і податкового, встановлюють інші види правових гарантій. Серед правових гарантій, за критерієм їх змісту, виділяють матеріальні (положення правових норм, що безпосередньо містять ті чи інші приписи та заборони); процесуальні (положення, які визначають процес реалізації матеріальних гарантій); організаційні (положення, які визначають систему судових і правоохоронних органів, інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб).

Чільність права, законність складають основу діяльності правових інститутів, є визначальним чинником формування системи податкових правовідносин, захисту прав і законних інтересів платників податків.

Статтею 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачена можливість оскарження у встановленому законом порядку рішень, дій та бездіяльності органів державної податкової служби, їх посадових і службових осіб.

Платник податку має право оскаржити рішення органів державної податкової служби, якщо вони обмежують її права, установлені законами України, в адміністративному або в судовому порядку. Зазначені інститути є організаційними гарантіями захисту прав платників податків, а наявність відповідної правової бази щодо цього є правовими гарантіями платників.

У широкому значенні під захистом прав платників податків розглядаються всі юридичні, ідеологічні, матеріальні гарантії, встановлені у межах податкової системи держави і покликані забезпечити пропорційність обмеження прав конкретного платника податків та інтересів суспільства в цілому. У вузькому аспекті під захистом прав платників податків розглядаються звернення у ті чи інші державні органи для розгляду законності та обґрунтованості дій (бездіяльності) податкових органів щодо такого платника податку.

Правові засади взаємовідносин між платниками податків та контролюючими органами — як складовий елемент податкової політики, тобто податкової діяльності держави, відображений в Законі України "Про систему оподаткування", зокрема у ст.

3 йдеться про "Принципи побудови та призначення системи оподаткування", у ст. 9 зафіксовані "Обов’язки платників податків", а у ст. 10 "Права платників податків".

Закон України "Про державну податкову службу в Україні" регламентує права органів державної податкової служби (ст. 11), а ст. 13 даного Закону визначає обов’язки і відповідальність посадових осіб органів державної податкової служби.

Закон України "Про звернення громадян" зокрема регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об’єднання громадян, відповідно до статуту, пропозиції щодо покращання їхньої діяльності, оскаржувати дії посадових осіб державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" регулює процедурні питання сплати податків та порядок оскарження платниками дії посадових осіб податкової служби.

В Україні, як і більшості країн світу, існує два способи захисту прав та законних інтересів платників податків: адміністративний і судовий порядок оскарження рішень органів державної податкової служби та дій і бездіяльності посадових і службових осіб указаних органів.

Адміністративний спосіб захисту прав платників податків полягає у можливості оскарження рішень податкових органів, дій або бездіяльності їх посадових чи службових осіб тому органу, який прийняв рішення, а також у порядку апеляції у вищий податковий орган шляхом подання відповідної скарги до податкового органу.

Необхідно зазначити, що вибір такої процедури, як досудове врегулювання спорів, є правом платника податку, а не їх обов’язком. Податковим законодавством України платнику податку надається право відразу оскаржити рішення податкового органу або дії чи бездіяльність їх посадових і службових осіб у судовому порядку, але платник податків зобов’язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

Якщо досудовий порядок не дозволив вирішити спір між податковим органом і платником податків, то організація—платник податку чи фізична особа—платник податку, відповідно до чинного законодавства України, має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового обов’язку шляхом надання позову в будь-який момент протягом трирічного терміну. Процесуальний порядок розгляду таких спорів і складає податкове супроводження.

Найважливішою ознакою (показником) рівня демократичного розвитку суспільства і країни в цілому є не тільки наявність законодавчо-визначених можливостей захисту прав, свобод та законом інтересів особи (людини чи громадянина), а й гарантована можливість їх здійснення, фактичної реалізації.

Наявна система гарантій прав і свобод у нашій країні встановлюється як на загальних конституційних засадах, так і у конкретних, визначених законодавством України випадках.

Прагнення держави до встановлення прозорих, рівноправних, партнерських стосунків між платниками податків та податковими органами, захист прав та законних платників податків від протиправних посягань при здійсненні ними господарської (підприємницької) діяльності та виконанні податкових зобов’язань ґрунтується на законодавчо визначеній правовій базі.