Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу базуються на Законі України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року N 723/97- ВР .

Лізинг - це вид інвестиційної діяльності, при якому лізінгодавець (лізингова компанія) придбає у постачальника обладнання чи устаткування (предмет лізингу) і потім здає його в оренду за певну плату, на певний термін і на певних умовах лізінгоотримувачу (клієнту) з подальшим переходом права власності лізінгоотримувачу.

Предмет лізингу - обладнання чи устаткування, або техніка, які входять до складу основних засобів (фондів) суб’єктів підприємницької діяльності, згідно чинному законодавству України.

Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Суб’єкти лізингу

Лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

Лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

Продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

Інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Перелік діючих в Україні лізінгових компаний, де можна отримати у лізінг обладнання чи устаткування