Якщо ви вирішили розпочати власну справу і спробувати себе у підприємницької діяльності в сфері малого бізнесу, то вам, безумовно, необхідно орієнтуватися в законодавчому та аналітичному просторі України щодо питань оподаткування, організації діяльності приватних підприємців.

Правові засади державної підтримки суб’єктів малого підприємництва в Україні введено Законом № 2063-ІІІ в 2000 р. На підставі положень цього Закону було розроблено Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва (Закон № 2157-ІІІ)

Вивчення досвіду малого підприємництва в розвинутих країнах свідчить, що сприяння його розвитку можливе лише шляхом поєднання, узгодження різних форм, методів, засобів регулювання і підтримки, головним серед яких є податкова політика. Саме податкова політика має величезне значення при формуванні сприятливого клімату для розвитку підприємництва в Україні. Адже податки повинні виконувати не лише фіскальну функцію, але й регулюючу.

Згідно із Законом № 2063-ІІІ до суб’єктів малого підприємництва належать фізичні особи, які зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють підприємницьку діяльність, не заборонену чинним законодавством.

На сьогодні в Україні є дві системи оподаткування доходів приватних підприємців:

• звичайна (зі сплатою податку з доходів фізичних осіб);
• альтернативна (зі сплатою фіксованого або єдиного податку).

Приватні підприємці мають право самостійно обрати систему та спосіб оподаткування своїх доходів за:

• загальною системою оподаткування, обліку та звітності (Декрет № 13-92, розділ ІV);
• фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту (Декрет № 13-92, розділ ІV);
• спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності шляхом сплати єдиного податку (Указ № 727/98).

Як свідчить практика, більшість приватних підприємців віддають перевагу єдиному або фіксованому податку. Ці способи оподаткування є найбільш прийнятними, тому що:

• значно спрощують облік доходів та витрат підприємця;
• скорочують кількість податкової звітності;
• позбавляють підприємців від необхідності застосування РРО, розрахункових книжок (за умови, що такі підприємці не здійснюють продаж підакцизних товарів, за винятком пива на розлив).

Для того, щоб зробити правильний вибір, підприємцю необхідно знати переваги та недоліки кожного з цих способів.

Так, при застосуванні загальної системи оподаткування сума податкових зобов’язань перебуває в прямій залежності від суми отриманого підприємцем доходу.

При альтернативній системі сума єдиного чи фіксованого податку визначається у фіксованій сумі і тому не залежить від величини отриманого підприємцем доходу. Саме тому альтернативні методи оподаткування є найбільш прийнятними для приватних підприємців.

Щодо альтернативної системи, то вибір одного з двох методів оподаткування (єдиний або фіксований податок) визначається місцем здійснення підприємницької діяльності.

Так, застосування фіксованого податку шляхом придбання патенту обмежене законодавчо і можливе лише у разі здійснення підприємцем торгівлі на ринку за умови сплати ринкового збору (крім торгівлі лікеро-горілчаними напоями та тютюновими виробами).

Обрання підприємцями методу оподаткування своїх доходів шляхом сплати єдиного податку обумовлено не лише спрощенням процедури реєстрації та невеликими (порівняно із загальною системою) податковим навантаженням, але й розширенням

сфери його застосування. Поряд із торговельною діяльністю реальним є здійснення й інших видів діяльності: надання послуг, виробничої діяльності тощо. Крім того, приватні підприємці – платники єдиного податку звільняються від застосування РРО та розрахункових книжок за умови, якщо вони не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив).

У разі надання підприємцем переваги єдиному податку слід врахувати, що тимчасове призупинення діяльності з будь-яких причин, включаючи лікарняний, відпустки, сезонний характер діяльності, тощо в межах звітного року не звільняє приватного підприємця від сплати єдиного податку.

Таким чином, податок має надходити до бюджету незалежно від того, чи здійснювалась у цьому періоді підприємницька діяльність.

Тому для підприємців – платників єдиного податку, які мають необхідність тимчасово припинити свою підприємницьку діяльність і при цьому не сплачувати єдиний податок, доцільно рекомендувати перейти на загальну систему оподаткування доходів.

Законодавством передбачено можливість повернення на звичайну систему оподаткування або переходу на сплату єдиного податку не лише з початку календарного року, але й з початку будь-якого кварталу. При цьому слід пам’ятати, що рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності приватний підприємець може приймати не більше одного разу на календарний рік.